БЛИСЬ, невідм., розм. Уживається як присудок за знач. бли́снути 1. Він дивився, як мама шиє. Голка все блись, блись… (Л. Укр., III, 1952, 488); Очі в тебе — наче плеса, що на сонці — тільки блись (Тич., II, 1957, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 200.

Блись меж., выражающее блескъ, сверканіе. Ось розгулялося і сонце з хмари блись! Греб. 376. Вона сердешна туди, сюди, блись, блись очицями. Греб. 403.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 75.