БЛИСКУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до блиску́чий. [Олена (Бере намисто):] Дороге та блискуче!..Оця-то блискучість і красує очі, ..і дурить серце, і ламає волю!.. (Кроп., І, 1958, 472).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 200.