БЛИСКОТІ́ТИ, оти́ть і БЛИСКОТА́ТИ, о́че, недок. Підсил. до бли́скати 1. Сонечко вже запало за гору, річка ледве блискоче (Вовчок, VI, 1956, 261); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав, і все від нього сяяло, блискотіло (Кобр., Вибр., 1954, 142); Блискотіли коси в травах (Тич., III, 1947, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 200.