БЛИСКАВИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до бли́скавка 1. Блискавичне сяйво.

2. Швидкий, як блискавка. Блискавичним рухом скочив [Юрій] на підвіконня (Собко, Зор. крила, 1950, 52); Напад був блискавичний (Кучер, Чорноморці, 1956, 314); Блискавична швидкість.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 199.

Блискавичний, а, е. Молнійный, подобный молніи. Блискавичне сяєво. К. Хи. 129.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 74.