БЛИ́КНУТИ, ну, неш, діал. Однокр. до бли́кати. Яадоха, сидячи на лаві, тільки бликнула на Кирила очима (Мирний, III, 1954, 72); Перше ніж отець Олександер бликнув на мене й зібрався щось сказати, я вибіг із вівтаря (Мик., II, 1957, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 198.

Бликнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бликати = блимнути. Бликнув очима на мене скоса та й пішов. Черк. у. Бликнув на жінку і одвернувся до стіни. Мир. Пов. II. 77.