БЛИ́КАТИ, аю, аєш, недок., діал. Блимати. Пес.. тільки бликає на всіх спідлоба (Донч., III, 1956, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 198.

Бликати, каю, єш, гл. = Блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. Н. Вол. у.

2) = Блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 74.