БЛИЗНЯ́¹, і́, тільки одн., ж. Близнята. Дружина його народила близню (Ю. Янов., Мир, 1956, 133).

БЛИЗНЯ́² див. близня́та.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 197.

Близня, няти, с.

1) Ребенокъ близнецъ.

2) мн. Близнята. Двойни. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там чи що, бо буде вагоніть усе близнятами. Ном. № 286.

3) мн. = Близнюк 4 а. Kolb. І. 51. Ум. Близнятко, близняточко. ЗОЮР. І. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 73.