БЛИЗНЮЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до близню́к 1. Не згубив, діду, нічого, а знайти — знайшов: двоє близнючків опівночі біля Христі (Тудор, Народження, 1941, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 197.