БЛИ́ЗИТИСЯ, иться, недок., рідко. Наближатися. Жар починав стухати, сонце близилося до землі (Стор., І, 1957, 334); Перша частина концерту близилась до кінця (Сам., II, 1958, 222); На сході згасли зорі, близився світанок (Десняк, І, 1955, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 197.

Близитися, жуся, зишся, гл. Приближаться. Вх. Зн. 3. Здавалося, неначе близився до покійника. Стор. II. 143.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 73.