Блекотати, чу́, чеш, гл.

1) = Белькотати.

2) Клокотать. Беру воду з переводу, а вода блекоче. Гол. І. 176.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 72.