БЛАНШО́ВАНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до бланшува́ти. Плоди, бланшовані в лужних розчинах, декілька раз промивають чистою водою (Сад. і ягідн., 1957, 278).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 196.