БЛАЖЕ́НСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Переживати, відчувати блаженство, насолоду; раювати. Після міського шуму та гуркоту, після втомливої дороги скульптор блаженствував, нерви його відпочивали (Гончар, Новели, 1954, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 195.