БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Те саме, що благоді́йник. Ніде там не було видно портрета.. Навіть Богдана Хмельницького і благотворителів монастиря і академії (Н.-Лев., І, 1956, 364).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 195.