БЛАГОСЛОВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до благословля́ти. Зіновій-Богдан.. торкнувся устами благословляючої руки (Ле, Хмельницький, І, 1957, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 195.