БЛАГОПОЛУ́ЧЧЯ, я, с. Життя в достатку й спокої; добробут, щастя. Аркадій.. усвідомив, що авторитет церкви, а за ним і благополуччя священиків і їх родин — це по суті функція ставлення до цих справ мирян (Вільде, Сестри.., 1958, 36); Літопис, починаючи з найдавніших часів, пройнятий високою ідеєю служіння рідній землі, піклуванням про її благополуччя, ревним ставленням до її честі і гідності (Іст. укр. літ., І, 1954, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 193.