БЛАГОДА́ТНО. Присл. до благода́тний; // у знач. присудк. сл. — Чудова в вас лука цяя: і Дніпро шумить, і дерева округи, і гори — свіжо, благодатно (Вовчок, І, 1955, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 192.