БЛАГОГОВІ́ННЯ, я, с., книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність. Ми з безмежним благоговінням думаємо про нашого великого Кобзаря, нашого безсмертного Прометея (Вітч., 8, 1958, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 192.