БЛАГОВІ́СНО. Присл. до благові́сний. Голос боротьби, безсмертності і слави, Як гімн вітчизни, гордо нам звучить. Як східний вітер, він прилинув благовісне (Бажан, Роки, 1957, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 192.