БЛАГОВІ́СНИЦЯ, і, ж., книжн., рідко. Жін. до благові́сник. * Образно. Дорога й праця — сестри рідні І благовісниці живі (Рильський, Поеми, 1957, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 191.