БЛАГЕ́НЬКО, розм. Присл. до благе́нький. Як дочка мала кинулася до неї, вона ж благенька.. всміхнулася (Вовчок, І, 1955, 365); Її наздоганяє благенька одягнута Галина Шорохова, і вони тепер ідуть поряд (Шиян, Гроза.., 1956, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 191.