БЛАГА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає благання. Юля не доказала, бо зустрілася з благальним поглядом Марійки (Донч., V, 1957, 531).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 191.