БЛАВА́Т, у, ч.
1. (Centaurea cyanus L.). Волошка. Коло.. хати Зацвіли блавати (Нар. лірика, 1956, 371); Де-не-де видніється.. синє чаруюче око блавату або квітка куколю (Фр., І, 1955, 57); Олена.. поспішає на подвір’я, де біля виполеного блавату, тупцюючи, розкошує корівчина. (Стельмах, Хліб.., 1959, 561); * У порівн. Над нами синь небес, як росяний блават (Рильський, Сад.., 1955, 37).
2. заст. Шовкова тканина блакитного кольору; взагалі шовк; одяг з такої тканини. Має вона сукні, має і блавати (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 1. — С. 191.
Блават, ту, м.
1) Голубая шелковая матерія. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60.
2) = Волошки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. І. 9.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 1. — С. 70.
блава́т = блава́тас —
1) тільки блава́т — синя волошка (див.); символ несправджених надій. Коло хати… Зацвіли блавати (пісня); Сіяла пшеницю, вродили блавати, Ой, кого я вірно люблю, трудно занехати (П. Чубинський);
2) старовинна шовкова тканина блакитного кольору; взагалі шовк; одяг з такої тканини; символ багатства. Має вона сукні, має і блавати (В. Антонович і М. Драгоманов); В блаватасах і саєтах будемо ходити (П. Куліш); Ой де ж твої, Нечаєнку, сукні, блаватаси?(В. Антонович і М. Драгоманов).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 40.
