БИЧУВА́ТИСЯ, у́юся, уєшся, недок.

1. То саме, що бичува́ти² 1. Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору (Сл. Гр.); Замордована скотина по саме черево грузне у багні; народ бичується, топиться по балках (Стор., І, 1957, 77).

2. Пас. до бичува́ти¹ 2. Кілька дубів і берлинок з кавунами бичувалося по Дніпру (Н.-Лев., І, 1956, 531).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 172.

Бичуватися, чуюся, єшся, гл.

1) = Бичувати 1. Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору. Подольск. г.

2) Быть тащиму на бичевѣ, идти на бичевѣ. Кілько берлинок і дубів з кавунами бичувалося по Дніпру. Левиц. Пов. 273.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 59.