БИЧЕ́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до бичо́к¹ 1. Бичечків купили на випас (Барв., Опов.., 1902, 414).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 171.

Бичечок, чка, м. Ум. отъ бичок. У тебе дві корови телилося, два бичечки родилося. Чуб. Запряжи бичечки. Грин. II. 69.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 59.