БИТЛИ́ВИЙ, а, е. Який має звичку битися, накидатися на всіх. Така корова маленька, а битлива (Сл. Гр.); — Писар — чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 171.

Битливий, а, е. Драчливый. Мнж. 176. Такий битливий, — зараз кулаком. Конст. у. Чоловік битливий буде. Славянос. у.

2) Бодливый. Така корова маленька, а битлива. Черк. у. Битлива корова наша. Канев. у.

3) Сильно ударяющій. Град битливий. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 58.