БИСТРІ́НЬ, і, ж. Те саме, що бистрина́. Бистрінь підхопила його [човен] й з ще більшою швидкістю понесла на фарватер ріки (Ле, Наливайко, 1957, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 167.

Бистрінь, ні, ж. = Бистрина. Як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той. Єв. Л. VI. 48.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 57.