БИСТРОПЛИ́ННИЙ, а, е. Який швидко плине, летить, тече. Ловив [Кирило] нещирість і чув знеохоту, що блукала у ньому, як тінь бистроплинної хмарки (Коцюб., II, 1955, 211); Замріялась дівчина, в думках понеслася, мов на хвилях бистроплинної річки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 87); // Який швидко проходить, минає; скороминущий. Для нього [Антона] не було різниці між дійсністю й сном .. Хіба життя не бистроплинний сон, а сон не життя? (Коцюб., II, 1955, 287); Одна нам показана доля — не даром прожить бистроплинні високі літа (Криж., Гори.., 1946, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 167.