БИ́СТРИЙ, а, е. Який дуже швидко рухається (бігає, літає, плаває, тече і т. ін.); швидкий. Кого ж, сиротина, кого запитає, І хто їй розкаже… Де милий ночує: чи в темному гаю. Чи в бистрім Дунаю коня напува..? (Шевч., І, 1951, 4); Ой чому я не вродився птахом бистрим та швидким (Метл. і Кост., Тв., 1906, 363); Ординарець наче з-під землі вилетів на бистрому коні (Ю. Янов., І, 1958, 145); // Який має велику швидкість, проходить у прискореному темпі. До обіду [Антін] спізнився, але ввійшов кроком легким і бистрим (Коцюб., II, 1955, 286); Козаки, припавши до коней, зникли.. Один тільки струмінь толоченої трави показував слід їх бистрого бігу (Довж., І, 1958, 226); Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл — разючий дощ війни (Бажан, І, 1946, 305); // Моторний, спритний (про людину). Подружка її, гостроноса бистра молодиця, показала..: повільною ходою, мовби прогулюючись, ідуть садом Сергій і Марина (Головко, І, 1957, 448); // Який швидко розуміє, схоплює; гострий, меткий. Де ж провидливість моя..? Де мій розум бистрий? (Вовчок, І, 1955. 228); Було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіпкий та бистрий (Гончар, Тронка, 1963, 251); // Жвавий (про очі, погляд). Очиці бистрі [в Галочки], аж горять (Кв.-Осн., II, 1956, 353); * Образно. — Так, я [поет] вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці (Л. Укр., І, 1951, 367); Досада брала Гната, що він не похопиться бистрим словом, як Петро (Коцюб., І, 1955, 23).
◊ Би́стрий на ро́зум — тямущий, кмітливий. Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно,.. що.. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 17); Би́стрий на сло́во — який швидко, не задумуючись, дає влучну дотепну відповідь. Антон Коза, говіркий і насмішкуватий, бистрий на слово (Коп., Навколо полум’я, 1961, 208);
Диви́тися (гля́нути і т. ін.) би́стрим о́ком — уважно дивитися. Дивиться [батько] бистрим оком та й каже: "А в якому кутку пожар в нашій хаті?" (Вовчок, І, 1955, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 167.