БИ́СТРЕНЬ, я, ч., діал. Бистрінь. — Ось дерева, гори-кручі, Онде бистрень клекотить. Прямовисне вниз летіти (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 462).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 167.

Бистрень, ня, м. Потокъ, быстрый ручей. Брати мої невірні, як той бистрень, що дзюркотить на провесні в долині. К. Іов. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 57.