БИ́СА́ГИ, БЕ́СА́ГИ, ів, мн., діал. Подвійна торба; сакви. Готовились [тухольці].., складаючи в невеличкі дорожні бисаги печене м’ясо, паляниці, сир (Фр., VI, 1951, 10); Наймити повні бесаги колачів на возі примістили (Черемш., Тв., 1960, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 167.