БИРЮЧИ́НА, и, ж. (Ligustrum).

1. Чагарникова рослина, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди. Бирючина (вовчі ягоди). Низька кущова рослина, яка природно розмножується в насадженнях відводками (Колг. енц., І, 1956, 714); Для живоплоту найбільш придатні рослини, які легко витримують підстригання: граб, в’яз, лох вузьколистий, бирючина (Колг. Укр., 8, 1962, 24).

2. збірн. Ягоди цієї рослини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 167.