БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а, ч., розм. Кінь-ломовик. Торохтить.. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (Вас., II, 1959, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 166.