БИЛИ́ННИЙ, а, е. Прикм. до били́на2. Кругла вежа бронепоїзда здавалася шапкою билинного витязя-богатиря (Донч., III, 1956, 426); Найвищий зразок творчого використання билинного стилю дає саме Лєрмонтов (Рильський, III, 1956, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 165.