БЕ́ШТАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал. Ганити, лаяти. Не вважає архірей. Що сам не без того, А бештає за гріхи Вдівця молодого (Рудан., Тв., 1956, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 164.

Бештати, таю, єш, гл. Бранить, срамить, давать нагоняй. Я його вже добре бештав. Шейк. Бештає за гріхи вдівця молодого. Рудан. I. 158.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 54.