БЕРИ́Л, у, ч. Мінерал, прозорі різновиди якого, забарвлені домішкіми в різні кольори, є дорогоцінними каменями. На перстені [персні] був великий золотисто-зелений берил (Фр., VI, 1951, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 161.