БЕРЕ́ЗІВКА, и, ж. Горілка, настояна на молодих беревових листочках або бруньках. [Xрапко:] Ходімо лишень до хати, — у мене березівка є (Мирний, V, 1955, 158); — Щастя, що тільки вирвано шматок м’яса, а сам хоч цілий зостався.. Залий березівкою [рану] (Кос., Новели, 1962, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 160.