БЕ́РЕЗЕНЬ, зня, ч. Третій календарний місяць року. Погода у нас.. весняна. Ані крихти снігу, ..скрізь вода, капає, мов у березні (Коцюб., III, 1956, 180); В середині березня почалась весна (Трубл., II, 1955, 507).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 160.

Березень, зня, м. = Березіль. 22 березня 1838 року я глянув із неволі на світ божий. Шевч. (О. 1862. VI. 15).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 51.

бе́резень = березі́ль = березо́ль = березі́нь = ма́рець — третій кален­дарний місяць року; перший мі­сяць весни; у народі його ще нази­вали зимобо́р, кра́пельник, веснові́й, прота́льник; дбайливі господарі були вже напоготові до весняних робіт; справжній прихід весни тра­диційно пов’язували зі святом Преподобної Євдокії — «Явдохи» (1/14 березня); випікали обрядове печиво (веснянки), дівчата й хлоп­ці брали його в долоні, з простя­гнутими руками йшли на околицю села і закликали в гості весну; у народі з цим місяцем пов’язано багато прикмет, — «коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений», «рано березень веснянку починає — не­надійне тепло», «як сніг у березні пада, біда саду й винограду», «як марець ясний, то май щасний»; кажуть: «Березень зиму ламає». Нів березні води, ні в квітні трави (приказка); Про весну шумів водою березіль (В. Сосюра); А в марці завсігди вже береза зовсім зелена, — тим-то його й прозвали березоль (А. Свидницький); Як настане ма­рець, так замерзне під тином ста­рець (М.Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 35.