БЕРЕГОВИ́Й, а, е. Прикм. до бе́рег 1, 4. В берегових ямках лишилась вода (Коцюб., І, 1955, 393); Темрява геть розступилася, далеко відкривши контури берегових круч (Гончар, II, 1959, 418); // Розміщений, розташований на прибережних ділянках. Заговорила берегова артилерія (Кучер, Чорноморці, 1956, 57); // Який дме з берега (про вітер). Легкий береговий вітрець тріпотів широкими складками її білого плаття (Руд., Вітер.., 1958, 116).

∆ Берегови́й водоски́д — водовідвідний канал; водоскид. Відкритий береговий водоскид являє собою канал, розташований поблизу або на деякій віддалі від земляної греблі (Довідник сіль. будівельника, 1956, 83); Берегова́ орнамента́ція — один з видів художнього оздоблення країв посуду. Шарівка — ..доповнення до складної берегової орнаментації мисок (Гуцульська кераміка, 1956, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 158.

Береговий, а, е.

1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующій съ берега.

2) Прибрежный. Хиба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. Лебед. у.

3) Употребл. какъ сущ. въ значеніи — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить. Кіев.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 51.