БЕРДИ́Ш, а́, ч. Старовинна зброя — сокира з лезом видовжено-півкруглої форми, насаджена на довгий держак. [Князь:] Путяту вчастував один із твоїх людей почерез тім’я бердишем (Фр., IX, 1952, 305); Зоветься бердишем.. зброя. Тепер уже в військах не вживана до бою (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 273); Стрільці з бердишами та нагаями протурювали геть усіх цікавих (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 518).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 158.

берди́ш — старовинна зброя — сокира із закривленим лезом видовжено-півкруглої форми, наса­джена на довгий півтораметровий держак; в І. Франка слово витлу­мачене так: «вид зброї; довге рати­ще зі списом, топірцем та гаком на кінці»; була на озброєнні україн­ської піхоти в XIV—XV ст. Із соки­ри хочу стати Двоєвістрим бердишем (І. Франко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 33.