БЕРВЕНО́, а́, с., діал. Колода. У людей бачиш запороху в оці, а в себе і бервена не бачиш (Чуб., І, 1872, 273); Де-не-де.. виглядали повалені останки печей або чорні перепалені обломки бервен (Фр., VIII, 1952, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 157.

Бервено, на, с. Бревно, колода. Лохв. у. У людей бачиш запороху в оці, а в себе і бервена не бачиш. Чуб. І. 273.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 50.