Бентег, га, м. Послушникъ. Доволі вибув послушником бентегом! З бентега вийшов не один козак…. ще в ченці не постригсь, не зрікся миру, — пійду проллю за християнство крів. К. ПС. 69.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 50.