БЕНКЕ́Т, БАНКЕ́Т, у, ч. Урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події. Хрестини, іменини, похорони ніколи не справляються без бенкету (Мирний, III, 1954, 191); Далі наш весільний бенкет продовжувався без промов і спогадів, більше — з піснями й танцями (Ю. Янов., II, 1954, 82); Там [у Кремлі] було влаштовано на честь українських артистів банкет (Сміл., Сад, 1952, 8); // Взагалі багатолюдна учта, бучне гуляння з частуванням. Почалися пири та банкети, музики та танці: гуде будинок (Вовчок, І, 1955, 145); Поїхали [пани] в село весною, В селі банкети загули (Шевч., II, 1953, 221); * Образно. Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє (Олесь, Вибр., 1958, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 157.

Бенкет, бенькет, ту, м.

1) Пиръ, пиршество, банкетъ. Рудч. Ск. II. 102. Шевч. 8. Одно одного на здоров’я питає, одно одного на бенкет зазиває. Н. п. На хліб, на сіль, на бенкет зазивали. Н. п. Що день бенькети, мов весілля. Котл. Ен. І. 24.

2) соб. Пирующіе. В корчму іде — вигукує, додому йде, — бенкет веде. Грин. III. 381. Ум. Бенкеток. К. Дз. 118.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 49.

бенке́т = банке́т — урочистий (часом офіційний) обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзна­чення якоїсь події; взагалі багато­людна учта, бучне гуляння з часту­ванням (див. ще пир).Щодень бенкети, мов весілля (І. Котлярев­ський); Султанські турки і татари Ясир виводили з села, Проте іще чорніші хмари Гроза із заходу несла. В шовки, в єдваби, у шарлати Одяг­нені, як на бенкет, Над Україною магнати Свій хижий нап ‘яли намет (М. Рильський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 32-33.