БЕ́КАТИ, аю, аєш, недок. Кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці. Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала (Н.-Лев., І, 1956, 69); Бекали вівці, верещали свині (Гончар, II, 1954, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 155.

Бекати, каю, єш, гл.

1) Кричать по овечьи, по козьи, блеять. Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала. Левиц. І. 126.

2) О дѣтяхъ: ревѣть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 48.