БЕКА́СИК, а, ч. Зменш.-пестл. до бека́с. Бекасик — пташка сумирненька — вона не реве і скальпів із людини не здіймає (Вишня, II, 1956, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 155.