БЕ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. бе́кати і звуки, утворювані цією дією. Теля бекнуло і слідом за його беканням почулося втрете Грицькове "ку-ку!" (Мирний, IV, 1955, 9); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., ІІ, 1955, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 154.