БЕЗІНІЦІАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безініціати́вний — Мене дратують часом наші строковики своєю разючою безініціативністю (Гончар, Таврія.., 1957, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 130.