БЕЗІНІЦІАТИ́ВНИЙ, а, е. Який не виявляє або не може виявити ініціативи. Саме там, де клуби очолюють некваліфіковані, безініціативні люди.., підготовка до оглядів і концертів [художньої самодіяльності] проходить незадовільно (Рад. Укр., 27.IX 1959, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 130.