БЕЗЩА́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Нещасна, безталанна жінка; нещасливиця. — Доки він буде згнущатись над тією безщасницею? доки збиткуватись? — гула громада (Свидн., Люборацькі, 1955, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 154.

Безщасниця, ці, ж. Несчастная женщина, обездоленная, неудачница. Грин. ІІІ. 559. Ой десь наша безщасниця на чужій стороні. Чуб. V. 473.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 48.