БЕЗШЛЮ́Б’Я, я, с. Те саме, що безшлю́бність. Порушення обітниці безшлюб’я й цноти кінчались [на Січі] завше страшною розплатою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 154.