БЕЗШЕЛЕ́СНИЙ, а, е. Тихий, безшумний. В глибині його [лісу] темній, безшелесній співали полохливі соловейки (Коб., І, 1956, 559).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 154.